Настя давно думала про бʼюті-сферу, але кожного разу відштовхувала цю думку. Здавалося, що це «несерйозно», що треба мати «справжню професію», що родина не зрозуміє. Вона вчилася й працювала в іншій сфері, жила «як треба», але відчуття, що це не її шлях, нікуди не зникало.
Десь на тлі постійно крутилася мрія: стати стилісткою, працювати з волоссям, бачити живий результат і вдячні очі людей. Але мрія здавалася далекою, дитячою й нереалістичною.
Мрія, яка довго лежала «в шухляді»
Настя любила дивитися роботи майстрів: фото «до/після», складні фарбування, красиві укладки. Могла довго розглядати, як змінюється обличчя з іншою зачіскою, як тон волосся впливає на настрій людини.
Але в голові відразу зʼявлялися знайомі фрази:
- «Вже пізно щось міняти»
- «У мене немає таланту»
- «На цьому стабільно не заробиш».
Так мрія роками жила «в шухляді». Настя дивилася на бʼюті-професії з боку й думала, що це для когось іншого — сміливішого, впевненішого, «правильнішого».
Точка, у якій більше не хотілося тікати від себе
Все змінилося, коли вона чесно визнала: так, її тягне саме в індустрію краси. Не «трохи цікаво», не «було б класно колись», а саме тягне.
Зʼявилася втома від роботи, яка не радує. Хронічне відчуття, що життя йде повз. Бажання вийти з офісу, працювати з людьми, творити руками, а не тільки з файлами.
На одному з етапів Настя побачила інформацію про школу Blade Runner. Спочатку це був просто ще один сайт. Потім — вечірні перегляди історій випускників. Потім — думка: «А чому не я?»
Вона почала не тільки мріяти, а й збирати інформацію: які програми є, скільки триває навчання, хто викладає, що кажуть випускники. Так мрія вперше перетворилася на план.
Навчання: без магії, але з підтримкою і системою
Навчання в Blade Runner не було «казкою», де все виходить одразу. Це були реальні пари, практика, помилки, хвилювання перед першими моделями. Настя згадує, що найбільше цінувала:
- пояснення простими словами, без зверхності й пафосу;
- велику кількість практики, де можна було «набити руку», а не тільки слухати теорію;
- чесні розмови про ринок, умови роботи, доходи, складні моменти;
- підтримку викладачів, які бачили її сумніви, але не сміялися з них.
Вона не відчула «чарівної палички». Зате відчула, що крок за кроком може опанувати нову справу. І що питання, як стати стилісткою — це вже не абстрактне питання з інтернету, а саме маршрут, який вона проходить тут і зараз.
Перші моделі й перші гроші за улюблену справу
Найстрашнішим моментом для Насті були перші роботи на живих людях. Не фото, не манекен, а реальна людина, яка довіряє їй волосся.
Тремтіли руки. Був страх зіпсувати результат. Були думки: «А раптом я не впораюся?».
Але з кожною новою моделлю приходило інше відчуття: я можу, у мене виходить, клієнт задоволений.
Перші гроші за роботу стали важливим символом. Це був не просто дохід. Це був сигнал: мрія починає самостійно себе «годувати». Настя побачила, що стабільний дохід перукаря — це не міф, а результат часу, практики й підтримки.
Як Настя потрапила в Brave Wave
Після навчання постало питання: що далі? Настя не хотіла зупинятися на стадії «інколи беру клієнтів». Хотілося працювати в сильній команді, рости, бачити різні запити й складні задачі. Так вона вийшла на салон Brave Wave. Це був і шанс, і новий рівень страху.
Вона пройшла відбір, показала свої роботи, чесно розповіла про свій шлях. Тут дуже допомогли:
- портфоліо, яке вона збирала ще під час навчання;
- впевненість, яку дала практика на курсі;
- готовність говорити не тільки про успіхи, а й про помилки, з яких вона зробила висновки.
Сьогодні Настя працює стилісткою-колористкою в Brave Wave. Це означає, що мрія, яка роками «лежала в шухляді», стала її щоденною реальністю.
Що дає їй ця професія зараз
Зараз Настя каже, що її робота — це поєднання трьох речей:
- стабільний дохід, на який можна опиратися й планувати життя;
- живі емоції людей, які виходять із салону іншими — не тільки зовні, а й внутрішньо;
- відчуття, що вона на своєму місці, а не просто «відпрацьовує час».
Вона все ще вчиться, проходить додаткові курси, відвідує заходи, стежить за трендами. Але тепер це не втеча від нудної роботи, а природне бажання рости в тому, що справді любиш.
Що ви можете взяти з історії Насті для себе
Історія Насті Гетьман — це не реклама «однієї єдиної правильної школи». Це приклад того, як мрія про бʼюті-професію стає реальністю, якщо:
- перестати відмахуватися від своєї цікавості;
- дозволити собі визнати, що хочеться іншого життя;
- знайти навчання, де говорять чесно й дають багато практики;
- не здаватися після перших страхів і невдач;
- шукати місце, де можна рости далі — як у випадку з Brave Wave.
У кожного свій старт: вік, досвід, родина, здоров’я, місто. Але ключова думка в іншому: це можливо. Людина зі «звичайним» бекграундом може стати стилісткою, вийти на стабільний дохід і працювати там, де їй добре.
Якщо ви впізнаєте себе в цій історії
Можливо, ви читаєте й думаєте:
- «Я теж мрію про бʼюті, але боюся»
- «Я теж відкладаю цю ідею роками»
- «Я теж шукаю спосіб змінити професію, але не знаю, з чого почати».
Це той момент, коли варто не ховати цю думку, а проговорити її з кимось, хто дивиться на індустрію ширше, знає різні шляхи й може допомогти зібрати для вас власну картинку.
На консультації з фахівцями ЦКІК можна:
- спокійно розповісти свою історію;
- запитати про навчання, доходи, реалії ринку;
- розібрати, який формат бʼюті-професії може підійти саме вам;
- намітити перші кроки, які не зламають ваші ресурси.
Якщо історія Насті відгукується, це вже знак. Далі залежить від вас і ваших кроків.
